побачення

Літо...Щойно пройшов дощ з грозою...Парк...

Повітря переповнене озоном, пташки щебечуть,
небо злегка стемніло...П"ята година вечера,

а відчуття як у кіно: небо залите рожево-лавандовим світлом...
Психодилічна картина, як у казці, де все здається на межі правди та вигадки..
Місто спустошене, люди поховались від дощу - тільки ти і я...
Гуляємо, бродимо - все зупинилось в невагомості, душа взлітає...
Я почуваю себе молодою, юним дівчиськом,
 в якої все в житті попереду, таокю легкою та піднесеною водночас!
Ми гуляємо, все завмерло навкруги
і цей вечір як одна мить, і як ціле життя водночас в той же час -
 сповнене різнокольорової веселки відчуттів, 
ароматів - злиття двох душ в одному польоті.
Заговорившись непомітно ми перемістились
у затише кафе поблизу, де провели  незабутній час.
Ми говорили ні про що, але в його очах,
посмішці я читала, що все прекрасно і я особлива,
 і  цей час підносить мене вгору кудись
в солодку країну насолодження невимовним відчуття буття!