меланхолія
Такий настрій теж потрібний, є в ньому глибина і справжність, суму, напевно, не можна в повні тішитись сонячними днями...
Важливо бачити, відчувати контрасти в житті, і чим більше болі і темних днів ми бачили, тим глибше можемо зайти у радість життя, цінити життя на повну, дегустувати його смак і святкувати життя як дар від Бога нам!!!
Для чого ми відчуваємо сум і печаль? Думаю, складно сказати для чого, та цікаво хоча б зовсім трішки проаналізувати що є джерелом болю і, відповідно, зрозуміти його природу, що дасть можливість потім його правильно скеровувати в контексті «для чого»
ReplyDeleteОсь, наприклад, банальна проблема – була у мене бумбарашка, любила я дуже бумбарашку, зникла моя бумбарашка.
Що я відчуваю – біль… хм… невизначено якось, тоді розберемо на частини:
Я любила бумбарашку і ідентифікувала себе з нею, жила для неї, жила нею, тому її втрата для моє сутності означає втрату частини моєї ідентифікації, тобто втрата цілісності чи відчуття себе в світі, втрату сенсу
Бумбарашка любила мене, вона давала мені почуття потрібності, ніжності, польоту, тому її втрата означає втрату всього вище перерахованого
У всіх є бумбарашки і якось дивно не мати бумбарашки. З бумбарашкою я почувалася нормальною, тепер ні
Чи насправді вся біль продиктована нашою любов’ю до себе? Якщо проаналізувати весь біль що ми відчуваємо, то що там?
Цікаво, а що думаєте ви?