нема тут міської меланхолії

Справді не знаю, із чого почати.
  Така сила вражень, захоплення, несподіванок, таке багатство й гарячість кольорів і форм, що, замість виводити слово по слові на папері, хотілося б сфотографувати те все відразу й послати вам знимку.
 Весело тут і так ясно, що хочеться стати навколішки, простягнути руки в небо й поклонитися Богові.Ясно- рожеві й жовті кольори будівель зливаються з іще яснішими кольорами покрівель, із сочистою зеленню помаранч, пальм, цитрин та блакиттю неба.
 Нема тут сірих будівель із чорними гострими дахами, нема покритих порохом, утомлених дерев ані фабричних димарів, що вдень і вночі засипують місто чорним димом та запахом бензини і смоли. Ні поверхів, ні стиснених рядів темних вікон , що нагадують сумні маленькі кімнати.
 Та нема тут міської меланхолії.
Софія Яблонська