за руку візьме ту, що бігала в полі

На перший день він створив вечерю.
На двох, при свічках, солодкі коктейлі.
Не встиг ще створити палац - мерехтіли
в печері при полум'ї тіні на стелі.

На другий день він створив весілля.
Із заметіллю зливалася сукня.
Родини гуляли, грали музики,
Бабуся тримала за руку красуню.
На третій день створили дитину,
Бігала в полі, гралась ляльками
і закликала своє ластовиння
дружити з метеликами і жуками.
Яким би барвистим не був метелик,
яким би не теплим здавалося літо -
усім їхнім планам сміявся в обличчя
і в день четвертий створив конфлікти.
На п'ятий день він створив розлуку.
Також створив планету і обрій,
Щоб можна було ходити за нього,
Але побачив, що це недобре.
На шостий день він створив смирення
і трохи те саме, що й у понеділок -
печеру, обійми, долоню в долоні,
а також посклеював кілька тарілок.
На сьомий день їх ніде не стало.
Забрав відпочити в свої широти.
Не встиг розирнутись, а вже - неділя.
Не встиг подрімати, а вже - до роботи.
І знову заграють скрипки в завірюсі.
Іншого Всесвіту він не створить -
за руку візьме ту, що бігала в полі,
ось та, що була молодою в вівторок.
Павло Коробчук