Notre Dame De La Garde, Marseille

Із церковного мосту я раптом усе побачила :  і ціле безкрає бурхливе море, що численними зубами вгризається  у береги міста, і сивий гірський ланцюг, що мов кохану держить Марсилію у своїх сильних та заздрісних обіймах, і небо, що всім своїм тягарем усілося на вершки гір та низько насуненими хмарами .
На вершку церковної вежі в кожному кутку стоять чотири постаті янголів-трубачів, а поміж ними- величава золота Опікунка кораблів.Заздрю їй .бо вона зі свого вершку ще далі за мене бачить. Певно бачить усі кораблі, що колихаються на хвилях бурхливих океанів, морське дно з його сочистими рослинами, фантастичними звірятками, лискучими мушлями, золотим піском, танцюючими рибками, всі земні береги, а зір її  певно, сягає аж до африканського сонця й високих пальм.

текст Софія Яблонська