Мамина казка має лікувальну силу
Мамина казка має лікувальну силу і ось чому
Правильною казкою можна вилікувати дитину від сором’язливості або, наприклад, зрозуміти причини її поганої поведінки. Кожна мама знає: кращий спосіб вкласти дитину спати, заспокоїти, розвеселити або зацікавити – прочитати їй казку. При цьому далеко не всі батьки в курсі, що чарівні історії можуть виконувати роль не тільки снодійного і антидепресанту, а й психолога.
Казкотерапія – по суті, маніпуляції з чарівною історією, яку дитина повинна не просто вислухати або прочитати, а переробити, дописати на свій лад, розіграти за ролями, пояснити причини поведінки того чи іншого персонажа. Через те, що малюк буде наділяти казкових героїв своїми переживаннями, на світ вилізуть всі його образи і комплекси, які до цього моменту ховалися в потаємних куточках душі. Зрозумівши, що конкретно терзає, хвилює і турбує вашу дитину, буде набагато легше знайти з нею спільну мову, допомогти їй вирішити проблеми.
Хто образив Несміяну?

Намацавши проблему, переходьте до її вирішення

Будьте уважнi! Якщо дитина переписує хороший кінець казки на поганий, робить доброго героя надмірно жорстоким і мстивим або, пишучи історію, акцентує свою увагу на агресії і сценах насильства, варто звернутися до психолога. У серйозних випадках психокорекції, нехай навіть казкової, повинен займатися професіонал.
Заклинання від страхів

Не заважайте дитині фантазувати

Не забувайте, що будь-яка казка, яку ви читаєте своїй дитині, повинна бути позитивною і добре закінчуватися. Намагайтеся уникати історій-фентезі типу «Володаря кілець». Незважаючи на те, що добро перемагає зло, в них занадто багато темних, негативних персонажів, навіть найбільш сонячний малюк може втратити орієнтири, якщо на нього, як з рогу достатку, посиплються нескінченні батальні битви моторошнуватих монстрів.
Принцеса? Королівна!

Знайдіть з малюком велику коробку і зробіть з неї чарівну скриню, яку можна наповнити змістом бабусиної шафи: яскравими хустками, пір’ям і хитромудрими беретами. Запропонуйте своїй дитині поступово діставати звідти ці аксесуари і приміряти на себе. Попросiть малюка розповісти про персонажа, в якого він перевтілився: що він любить, з ким дружить, чи щасливий він, а може, потребує допомоги? Ваше завдання – зібрати максимальну кількість інформації про вигаданого героя, адже він – пряме відображення особистості дитини. Перебуваючи в образі, з одного боку, малюк може виплеснути пригнічені емоції та бажання, а з іншого – програти різні моделі поведінки, що допоможе йому в спілкуванні з однолітками.
Думка фахівця: дитячий психолог, логопед вищої категорії.
Вибираючи казку для читання на ніч, уникайте сумних і похмурих сюжетів, позитиву в історії завжди має бути більше, ніж негативу. Легкі чарівні казки – кращий вечірній варіант. Якщо ви читаєте якийсь велике твір і переривається на середині, щоб продовжити завтра, робіть це на нейтральній або хорошій ноті. Якщо ви залишите малюка в ліжечку, закривши книгу на негативному моменті (наприклад, Іван-царевич загинув, а Сірий Вовк ще не приніс живої води), не виключено, що дитина буде перебувати всю ніч в напрузі і не зможе спокійно спати.Всьому свій час:
- 3 роки: Три поросяти. У 3-4 роки дітям близькі й цікаві казки про тварин, причому неважливо, що це – вірші Чуковського чи незабутні «Троє поросят».
- 4,5 роки: Вінні-Пух. З 4-5-ти рокiв діти отримують величезне задоволення, слухаючи казки про взаємодію тварин і людей. Іван-царевич і Сірий Вовк, Крістофер Робін і Вінні-Пух – ідеальні варіанти!
- 5 років: Попелюшка. З 5-6-ти років малюк ідентифікує себе вже з людськими персонажами: хлопчики – з лицарями, дівчатка – з принцесами. Цих героїв ви зможете відшукати в чарівних казках Шарля Перро і Андерсена.
- 7 років: Придумай сам. У 6-7 років дитина починає придумувати власних казкових персонажів і, звичайно, розповідати про них оточуючим. До речі, саме так народилися знамениті страшилки про труну на коліщатках. Почувши від дитини чергову страшну історію, не хапайтеся за голову: психологи стверджують, що, лякаючи своїми розповідями оточуючих, дитина опрацьовує свої страхи.
Ілюстрації: Eugene Smolenceva



Comments
Post a Comment