Іван Труш — поет кольору та сонця

 

“Острий полеміст, інтелігенція глибока і загальна, один з найталановитіших людей, яких знаю, з величезним образованнєм і фаховим і загальним. Всі його знають...”. Таким художника згадував його друг, Василь Стефаник. І справді, Іван Труш залишив слід на мистецькій мапі України більший ніж просто художній. Він був "інфлюенсером", рольовою моделлю свого часу, яка вміла значно більше, ніж малювати. І ось чому.

Боротися за майстерність

Іван Труш (1869-1941) народився у невеликому галицькому селі в родині землероба.
Щоб забезпечити родину, батько багато працював на полі та опанував фах кравця, аби мати додатковий заробіток. Іван Труш-старший помітив потяг сина до знань, тому після закінчення початкової школи відвіз його до Бродівської цісарсько-королівської вищої реальної гімназії, де майбутній митець вперше зустрівся із художнім ремеслом.
Уже у старших класах Іван поєднував навчання з роботою та давав приватні уроки малювання, про що він згадував у своєму автобіографічному нарисі:

“Я був найліпшим учнем в класі; до навчання припадав я з усім запалом молодого хлопця, який мав вже сяку-таку підготовку з Висоцька, зі школи і з дому. У вищій гімназії починається перший занепад мого таланту: щоб заробляти гроші на одяг і на всякі дрібні видатки, почав я продукувати портрети з фотознімків, за які мені платили гумористично низькі суми, і займатися всякими уроками”.

Фото Івана Труша

Іван Труш безупинно йшов до того, щоб стати майстром своєї справи. Професійну освіту він вирушив здобувати до Кракова, та через брак коштів кілька разів переривав навчання. Полювання за майстерністю тривали й наступною зупинкою був Мюнхен, де Іван виборов стипендію на навчання в Академії образотворчих мистецтв, але через несвоєчасну виплату авансу, був змушений відмовитися від студій і зрештою повернувся до Кракова. 

Створити мистецьку спільноту

Молодого митця не чекає слава та визнання, зазвичай він проходить довгий шлях до свого тріумфу. Іван Труш прискорив не лише своє мистецьке життя, але й життя Львова. Труш став ініціатором створення першого на Галичині мистецького угруповання – Товариства для розвою руської штуки (1898). Художник пояснював, що на відміну від літератури, українське мистецтво лише на початку свого розвитку і йому не вистачає національної самоідентифікації, народних етюдів та сцен з життя народу. Згодом він виправить становище своїми роботами.

Карпатські мотиви в картині Івана Труша

Відтак у 1905 році у Львові завдяки праці Івана Труша відкрили першу всеукраїнську образотворчу виставку. Роботи експонували в чотирьох залах Салону Яна Лятура. Серед експонатів були картини галицьких і наддніпрянських художників, приклади гуцульського різьблення і наддніпрянського текстильного промислу. Виставку фінансувало Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, а глядачів було понад 3000 осіб.

Черпати енергію у сонця

Іван Труш вважав, що українське мистецтво потребує нового бачення. Він писав у  “Літературно-науковому віснику”, що місія сучасного митця полягає не у змалюванні сюжету, а у створенні нового. Його не цікавили міфологія чи історія, справжнім натхненням стала природа. Тоді Труш зацікавився імпресіонізмом та вмінням транслювати почуття через пейзажі. Випадкова композиція, невимушена, ніби грайлива техніка з особливим колоритом. Природа захопила його у всьому різнобарв'ї. Вона стала порятунком від буденності: портретів, які йому постійно доводилося малювати для заробітку, втоми, що переслідувала разом із десятками незакінчених робіт та людей.

Триптих “Сосна”, Іван Труш

Краєвиди Труша – освідчення в коханні до природи. Глибокі, настроєві, зворушливі та ніби виткані з імпресіонізму. Тут розкривається справжній Труш та показує світові обличчя генія. 

Заради пошуку нових сюжетів художник мандрує Гуцульщиною, Наддніпрянською Україною, Кримом, Італією та країнами Близького Сходу. Поїздки розкривають різноманіття світу, дарують нові творчі ідеї та надихають на цілі серії робіт.

“Віа-Аппія”(Італійський пейзаж), Іван Труш

Іван Труш експериментував із сюжетами, але його пейзажі об'єднувала нескінченна тяга до сонця. Воно домінувало на кожному малюнку, стало талісманом художника та й, врешті-решт, перетворило Труша на поета сонця.

Оптимістичні імпресії прославили митця. Його роботи брали участь на виставках у Хорватії, на Міжнародній виставці промислу й мистецтва в Лондоні, на виставці південнослов’янських художників у Софії та експозиціях у Львові. 

Зображати не людину, а характер

Іван Труш намалював багато портретів відомих людей, але він завжди намагався показувати характер, а не відому постать. Іван Нечуй-Левицький, Борис Грінченко, Володимир Антонович, Микола Лисенко, Михайло Грушевський. У роботах над цими портретами Труш розкрився не лише як художник, але й психолог. 

Його пензлю належать близько 10 портретів Івана Франка. Художнику настільки вдалося передати характер письменника, що майже усі портрети Івана Яковича у підручниках належать руці Івана Труша. 

“Іван Франко”, Іван Труш

Також  понад 10 портретів Іван Труш присвятив своїй дружині, Аріадні Драгомановій, з якою їх познайомила її сестра, Леся Українка. 

Фото Лесі Українки та Аріадни Драгоманової

Бути чесним із собою

Іван Труш підсумував здобутки своєї кар'єри: “Солідних картин намалював кільканадцять. Вони продані у Львові. Етюдів мого пензля випродукував я на протязі 42 літ, по скінченні академії, близько 6000. Річ природна, що не зачислено сюди яких 300 фальсифікатів, підписаних моїм іменем”. 

Однак у цьому переліку не вистачає того, що по-справжньому вирізняє його на тлі мистецтва – справжності. Він беріг цю чесноту впродовж усього життя: був справжнім чоловіком, який кохав дружину до останнього, був справжнім другом, що не відвертався у скрутну хвилину, був справжнім поетом, який залишився вірним своєму натхненню – сонцю. Тому і 100 років потому ми бачимо те сяйво, яке випромінюють його роботи та дають наснагу оберігати свою справжність.

“Захід сонця”, Іван Труш

https://arts4life.net/tpost/ihnsfz0v61-van-trush-poet-koloru-ta-sontsya

---