Музика перебирає волокна моєї душі, зцілює їх, утішає й огортає Божественною любов'ю

 

І тільки музика – піднебесна, найкосмічніша, неподоланна – обіцяє спокій, світлу радість, мир, гармонію... Якби не було у світі музики, яка заповнює собою всі паузи, всі порожнинки, всі тріщинки, всі "білі острови" реальності, увесь простір від землі до неба, ми б, певно, відчували непогамовну спрагу. От і я не уявляю свого життя без музики. Іноді мені здається, що без неї я б просто не змогла повноцінно існувати. Музика перебирає волокна моєї душі, зцілює їх, утішає й огортає Божественною любов'ю. Подеколи мені дуже шкода, що я не вмію створювати музику, хоча вона завжди звучить всередині й навіть стала моєю внутрішньою тканиною. Музичний простір – мій прихисток, інший світ, у який ніхто не має доступу. І якби я могла передати цей внутрішній настрій назовні, то написала б дивовижну мелодію... Думаю, що ви, як і я, не раз замислювалися над тим, яка какафонія звуків оточує нас щодня. І шуміння дерев, і погуркування машин, і дзюрчання води, і крапотіння дощу, і свист вітру, і спів пташок, і шамотіння снігу, і природній ритм гір, і людські голоси, такі близькі й дорогі серцю, -- все це постійний акомпанемент нашого буденного життя. А інколи звуки перестають виконувати свої звичні функції і перетворюються у дивовижне звучання, у незабутню мелодію. Пам'ятаєте фільм «Та, що танцює у темряві»? Героїня Бйорк, яка втрачає зір, із розміреної, ритмічної роботи верстатів, постукування потяга по шпалах, звуку падаючої краплі виловлювала і створювала свою рятівну пісню. У моєму житті таких рятівних мелодій чимало. Я можу слухати їх кільканадцять разів поспіль, та що там кільканадцять разів -- безперестанку, -- і вони мені не набридають. Ці мелодії наче саундтреки мого життя, щоденники, альбоми зі світлинами. Є у них задушевність, ліричні роздуми, схвильованість внутрішнього поривання і зажура сповідальності... Вони у мені й зі мною завжди... Зі святом усіх причетних!

 #настроєве #Міжнародний_день_музики.

Галина Груць