Ми летимо, тримаючись за руки

Над  тілом найтемнішої води
Ми пролітали вдосвіта, гляди,
То плеса рік гладкі і безборонні
Від лотосу, заквітлого у лоні,
Від теплого гортанного "не йди".
Не йди зі сну, затримайся, отам
Гірським, іще не зламаним хребтам
Наснились хмар  невикошені луки,
Ми летимо, тримаючись за руки,
Бо вдосвіта холодна висота
Над тілом найтемнішої води.
Не йди зі сну, затримайся, не йди...
Мар"яна Савка