Знову снився мені старий дім

 Знову снився мені старий дім,

Біла стеля у квітах ліпнини,

В цегляному жупані рудім,

Під пологом погожої днини.

Виноградом запнуте вікно,

Тихий шепіт серпневого саду,

Крізь дрімаюче раннє село,

Світ поволі давав собі раду.

Пахло досвітом, джемом зі слив,

Варевом із рубіну порічки,

Безкінечністю радості й див,

І татарником з берегу річки.

І бабусина тепла рука,

Не хотівши від сну розбудити,

Ніби ковдра на душу лягла,

Щоб від протягу буднів прикрити.

Сниться знову мені старий дім,

І до скону мабуть буде снитись,

Як хронограф моїх літ і зим,

Лікар душ, яким тут не зустрітись…

Ольга Дунас