Як сяють, як сяють, неначе зірки, очі щасливої жінки

 

Услід обертаються чоловіки,

І що там дощу краплинки,

Як сяють, як сяють, неначе зірки,

Очі щасливої жінки.

Їх зразу у натовпі віднайдеш –

Вони ізсередини світяться,

Яскравіше сонця сяють без меж,

Яскравіш повного місяця.

Святковим стає наш буденний час,

І небо стає прозорим,

Та як же їх мало живе поміж нас,

Жінок із очима-зорями!

І благословен будь твій кожен крок,

Герою казково дужий,

Що робить щасливими очі жінок,

А надто – жіночу душу.

Леся РОМАНЧУК