Легенди серед мандрівників
Facebook
Messenger
Pocket
TwitterДо 8 березня, Дня прав жінок, редакція "О,Море" підготувала матеріал про тих, хто всупереч гендерним стереотипам та обмеженням вирушили у подорож. І стали легендами серед мандрівників.
Софія Яблонська: із села у навколосвітню подорож
Софія Яблонська – перша українка-мандрівниця
Донька священника з маленького села під Львовом, яка об'їздила весь світ. Так коротко можна описати історію цієї фантастичної жінки.
Софія народилась в 1907-у році в родині з вкрай традиційними поглядами на життя. Але Софії вдалося стати мандрівницею, бізнес-леді та приміряти на себе багато інших ролей.
У 19 років Софія керувала двома кінотеатрами у Тернополі. Далі емігрувала до Парижу, де дуже швидко проходить шлях від мийниці вікон до моделі. Саме з цього часу починається період її мандрів.
В 1928 році вона їде до Марокко. А за 3 роки вирушає у навколосвітню подорож, підписавши контракт на створення документальних нарисів.
Фотопортрет Софії Яблонської
З Франції до Єгипту, а далі через Африку та Цейлон до Південно-східної Азії, через Китай, Австралію та Нову Зеландію в США та Канаду, і звідти до Європи.
Мандрівки Яблонської не були круїзом з вишуканими стравами. Дослідник її творчості Ярослав Поліщук наголошує, що дуже часто Софія перебувала у екстремальних умовах. Особливо на екзотичних островах.
Востаннє Яблонська була в Україні у 1939 році, за місяць до початку Другої світової війни. Надалі вона мешкала в Китаї, де одружилася з французом Жаком Уденом. У пари було троє синів. Після війни переїхали до Парижу, в 50-их роках Софія переїхала в Нуармутьє, на атлантичному узбережжі. Тут вона знайшла себе в архітектурі. Загинула в автокатастрофі в 1971-у році.
Мандрівні описи Яблонської поступово стали популярними на Галичині. А сама вона слугує символом для феміністичного руху.
Як писала сама мандрівниця у своїй книзі "Далекі обрії": "У моїх мандрівках, з краю до краю, я ніде не зустріла раю, якого сподівалася. Зате іноді, хоч здалека, схопила кілька відблисків земного щастя, яке тепер має для мене більшу вартість, ніж уявлені раї".
Гертруда Бел: жінка, яка малювала кордони держав за сніданком
Гертруда Бел або ж легендарна "Королева Пустелі" прославилася як мандрівниця, дослідниця Близького Сходу та альпіністка.
Походить з британської аристократичної родини, була однією з перших жінок, які здобули освіту в Оксфорді.
Відкинувши наполягання матері про заміжжя, у 1892-у вирушила з візитом до свого дядька, британського посла в Ірані. З того часу і до кінця життя Гертруда мандрувала Близьким Сходом, з перервами на поїздки у Швейцарію, де вона підкорила чимало вершин. Серед них – Монблан – найвища гора Західної Європи. Ледь не загинула під час сходження на пік Фірстеанхорє.
Фотопортрет Гертруди Бел
На Близькому Сході вона була відома як археолог та політична діячка. Саме за сприяння Гертруди Бел західні науковці почали досліджувати руїни античних міст Месопотамії та Сирії. Перша її книга "Сирія: пустеля та племена" стала бестселером серед британських читачів.
Під час Першої світової війни вплив Гертруди Бел на місцевих вождів та велетенська мережа знайомств стали в пригоді британському уряду. Який фактично зробив міс Бел головною людиною в британській політиці на Близькому Сході. Дослідники часто згадують її знаменитий лист дядьку, де вона скаржиться на напружений ранок – "сьогодні вся перша половина дня пішла на встановлення південного кордону Іраку".
Бел ніколи не була одружена і не мала дітей. Померла 1926 року у Багдаді, участь у похоронах взяли тисячі людей, зокрема і тодішній король Іраку.
"Який же цей світ великий і прекрасний! І я, така маленька, з нахабним наміром здолати половину цього світу й самовпевненими спробами виміряти речі, для яких навіть не може існувати критеріїв виміру", – говорила Бел про своє життя.
Іда Пфайффер: влаштувати дітей та об'їхати весь світ
Іда Пфайффер вважається матріахинею жінок-мандрівниць. Її сміливі подорожі припали на початок ХІХ століття, коли вважалося, що місце жінки явне не в мандрах.
Портрет героїні
Народилася в родині віденського торговця. Вийшла заміж у 23 роки за львівського адвоката Антона Пфайфера. 20 років вела життя типової домогосподарки у Львові. Майже типове, адже в процесі їй доводилось рятувати чоловіка від банкрутства.
У 45 років, коли двоє її синів вже мали освіту та роботу, вона вирушає у мандри.
Першим пунктом став Єгипет, а по дорозі також Болгарія, Туреччина та Палестина. Додому мандрівниця повернулася через Рим.
Книга про цю мандрівку вийшла у світ в 1844 році. Її популярність серед читачів була колосальною. За гроші виручені за написання книжки Іда мандрувала далі.
У 1845-у році були Норвегія та Ісландія. Наступного року Іда вирушила у навколосвітню подорож. Кораблем до Бразилії, звідти до Чилі і далі з зупинкою на Таїті до Китаю. Звідти маршрут продовжувався суходолом: через Індію, Іран та Туреччину наша героїня дісталась Греції, звідки вирушила додому.
Наступна навколосвітня подорож була ще довшою та масштабною. В 1854 році Іда Пфайфер стартувала з Англії, і повернулась додому лише через 3 роки. За цей час вона встигла відвідати Південну Африку, Індонезію, Австралію, США та багато країн Латинської Америки.
Остання мандрівка була на Мадагаскар. І виявилася вона фатальною. Іду звинуватили в участі у провальному перевороті проти тамтешньої королеви. Також вона підхопила малярію, від якої й померла дорогою додому.
Могли Іди Пфайффер на Центральному кладовищі Відня
Під час мандрів вона досліджувала незвідані племена та збирала матеріали про рослинний і тваринний світ. Її цитував сам Чарльз Дарвін у своїй праці "Походження людини". Ставши членкинею Берлінського та Паризького географічних товариств, вона не була прийнята у Лондонське через свою стать.
Вона стала першою жінкою, похованою на Центральному кладовищі Відня. У Мюнхені на її честь названа вулиця. А в 2018 Віденський університет створив окрему навчальну програму на факультеті наук про Землю, географії та астрономії, назвавши її ім’ям легендарної мандрівниці.
"Як живописцю необхідно відтворювати свої образи, як поет прагне висловити свою думку, так і я відчувала нестримне прагнення бачити світло; подорож була кращою мрією моєї юності, а спогад про побачене буде відрадою моєї старості", – писала Іда.
Луїза Бойд: королева льоду та полум’я
Саме такими були інтереси американської мандрівниці Луїзи Бойд. Вона народилась в Каліфорнії у родині власника золотих копалень, з дитинства часто подорожувала з батьками до Європи.
Отримавши спадок після смерті батьків у 1920-у році, 33-річна американка подалась у мандри арктичними широтами. Завдяки своїм мандрам Арктикою та полюванню на білих ведмедів вона отримала міжнародну популярність. Преса називала її "Арктичною Діаною" та захоплювалась стилем життя молодої американки.
фото героїні
Далі вона зайнялась дослідженням узбережжя Гренландії, збираючи ботанічні матеріали для Каліфорнійської академії наук. Саме з огляду на це частина західного узбережжя льодяного острова має ім’я Луїзи Бойд.
І ось, в статусі багатої спадкоємиці та світової знаменитості Луїза Бойд вирушає у 1934 році на Західну Україну. Її маршрут пролягає зі Львова до Вільно (теперішній Вільнюс у Литві), через поліські села.
Саме побут мешканців болотистих районів Полісся був об’єктом її зацікавлення. З подорожі вона повернулась разом з колекцією унікальних фото.
З початком Другої світової війни Луїза Бойд встигла попрацювати на американський уряд. Пізніше досліджувала дані про радіопередачі в Арктиці.
Вона не була одружена та не мала дітей. Померла у 84 роки у власному будинку в США.
"Тільки ті, хто бачив чудові заходи сонця над льодом, хто пережив бурі, можуть оцінити заклинання, яке завжди повертає нас в Арктику", – так вона описувала власну мотивацію до мандрівок.
Табеї Дзюнко: перша жінка на Евересті
"Ми впораємось самі" – такий девіз обрала для свого життя легендарна японська альпіністка Табеї Дзюнко (в дівоцтві Ісібаші). Вона народилась в бідній родині неподалік від міста Фукусіма в 1939-у році.
Здавалося б альпінізм цілком логічне хобі в країні, 75% території якої вкрито горами. Юна Дзюнко підкорила свою першу гору у віці 9 років. Проте родина молодої японки не мала достатньо грошей на дороге хобі. Тож подальша історія її життя ґрунтувалася на принципі "ніколи не здавайся".
Табеї Дзюнко
На той час в Японії альпінізм та скелелазіння вважалися суто чоловічою справою. Більшість колег Табеї Дзюнко не сприймали її, вважаючи її захопленням альпінізмом за дивну забаганку або спосіб знайти собі чоловіка. У підсумку вона вийшла заміж за професійного альпініста Табеї Масанобу, з яким вони виховали сина та доньку.
Проте це сталося вже після того, як Дзюнко підкорила всі найвищі вершини Японії включно з горою Фудзі. В 1969 році під гаслом: "Поїдемо самі в закордонну експедицію", вона заснувала перший у Японії жіночий альпіністський клуб.
В 1975 році вона стала першою жінкою, яка підкорила Еверест. Та цій небезпечній і ризикованій експедиції передувало 4 роки очікування, довгі переговори зі спонсорами та організаторами.
Після спуску її вітали парадом у столиці Непалу. Та на цьому пригоди японки не закінчились.
Табеї Дзюнко підкоривши чергову вершину
У 1992 вона стала першою жінкою, яка здолала виклик Семи Вершин, піднявшись на найвищу гору кожної з частин світу. До кінця життя встигла внести у свій список найвищі точки 70 держав.
Дзюнко Табеї померла у 2016 році. На той час їй було 77 років і вона 4 роки боролася з раком. Остання гора, куди вона піднялася за кілька місяців до смерті, стала священна для японців вершина Фудзі.
"Я не можу зрозуміти, чому чоловіки підіймають такий шум з приводу Евересту. Це ж лише гора", – казала вона.
Євген Домашин
Comments
Post a Comment