Бувають люди затишні, як дім

 Бувають люди затишні, як дім

До них приходиш з радістю і горем,

Вони завжди почують вас без слів

І не залишать наодинці з болем.

Вони зустрінуть, руку подадуть,

І допоможуть вибратись із ями.

Тернистим шляхом гордо проведуть,

Якщо прийдеться, то розділять рани.

Вони відчують тихий плач душі,

Розвіють смуток витканий з ілюзій.

Коли вам здасться, що кругом чужі,

Знайдеться той,хто буде не байдужий.

Бувають люди затишні, як дім

Вони завжди приносять в серце радість.

На їх обличчі не побачиш грим

І в їх очах не відшукаєш заздрість.

Бувають люди затишні, як дім,

З якими можеш щиро посміятись,

Серед таких завжди будеш своїм

До них щоразу хочеться вертатись.