Цілий світ в них на двох – давно

 Цілий світ в них на двох – давно,
і одне в них на двох вікно,
і на двох одна тепла пОстіль,
і жоржиново-м'ятний простір.
В них на двох ніжно-сонні ранки,
і шовкові гойдалки-фіранки,
в них тарілка одна – з молоком,
і один в них лоток – з піском.
Вона кожну цінує з ним мить,
хоч і чорний, та з ним щастить,
він вирішує всі їх проблеми,
а вночі їй муркоче поеми.
Певно любить, бо їй щоразу
підсуває шматочок ласий,
в найтеплішім кутку, на канапі –
його ніжні, дбайливі лапи.
А вона йому – ідеальна,
і грайлива, й розумна, й печальна,
і зализує бездоганно
від сусідських котів рвані рани.
Її очі – зелені смарагди,
то для неї його серенади,
полонила його душею,
принагідно частує мишею.
Темне й світле, земне і небесне
переплелось в туге перевесло,
і в одному човні опинилось,
от би люди в котів повчились!
Леся Дмитерко