відчути втому , радість, і дивовижний захват від побаченого

 

Часто чую, що люди хочуть потрапити на якусь відому гору, 

виявляється аби потім в бесіді можна було похвалитися відомою назвою. 

А ще потім кілька селфі в переможних позах і все, контент готовий.

 Ну звичайно і ідеально було б аби ще й туди тіло вивезли позашляховиком.

Ну напевно можна і так... 

Але є і інший спосіб. Шукати не попсові місця з відомими назвами,

 а правильний час. Це непросто бо потрібно проснутися посеред ночі,

 пройтися темними лісами, відчути втому і радість,

 і звичайно дивовижний захват від побаченого. 

Іноді картинка, яка відкривається перед очима настільки нереальна, 

що  навіть в голову не приходить використати це як тло для селфі. 

Можна тільки насолоджуватися видовищем розуміючи, 

що ніяк не передати, що це тільки можна побачити. 

І стати трохи іншим, не в неті, а по справжньому,

 носити з собою ті відчуття десь в глибині підсвідомості, як пам'ять про диво.

Руслан Трач