Як написати бестселлер?

 

   За вікном літо в повну силу вступило в свої права, запашні квіти жасмину, бузку та акації смачно розцвітали перед очима поруч з гуртожитком. Влітку студентам хочеться відпочинку,  авантюр, цікавих несподіваних зустрічей, та чогось свіжого і нового, що дає сили та натхнення на весь наступний рік…

   Соломія замислилась над тим, чим зайнятись на канікулах у Варшаві, як ненароком наткнулась в себе на поверсі в гуртожитку на оголошення: починається  курс  «Як написати бестселлер?» для всіх, хто хоче писати і не з літературних факультетів. "Цікаво, чи може людина почати писати раптом, якщо раніше не писала?" Соломія вирішила зголоситись і зробити собі такий подарунок на канікули. Цілий тиждень  вона  не могла дочекатись суботи, коли  почнеться курс. 
  З самого ранку в суботу  в Соломії був піднесений настрій, бо вона збиралась на зустріч із молодими  потенційними майбутніми письменниками і професором літератури. Курси відбувались в мистецькій локації «Вище неба» в самісінькому центрі Варшави. Це  будинок радянського типу  «профспілок», де потрібно пройти через ворота, натиснути на кнопочку зліва на дверях, потім піднятись по старому ліфті на 9 поверх, потім вийти на сходову клітку і ще раз піднятись пішки на 10 поверх, і там вихід на горище, зробили мистецький офіс – мансарда, з виглядом на дахи центральної Варшави.

За вікном була шалена спека, повітря наповнене сухістю і жагою до відпустки, якої так хотілось Соломії посеред асфальтових доріг,  галасу столичного міста, серед буденних клопотів, звиклих зустрічей, одноманітних розмов і постійних думок про майбутнє. Вона хотіла казки, якоїсь фантастичної історії, яка дасть сили і радість рухатись далі, яка відбудеться насправді саме тут - не десь там, в кіно, чи у когось далекого в житті, а саме з нею, яка змінить її назавжди…
 З такими думками, Соломія зайшла в офіс, де вже молоді люди поволі сходились . Вони пригощались прохолодною водою з лимоном або кавою на вибір, спілкувались між собою та професором. У всіх був гарний настрій та невимушені легкі розмови...

• Радий всіх Вас бачити, за 5 хвилин починаємо, мовив Павел, який був спікером курсу.Павло виглядав екстравагантно, впевнено і дещо зухвало. Він був одягнений в строкату чорно-білу сорочку, в маленькі дрібненькі квіточки. І вже своїм виглядом, ніби демонструючи, що він не такий як усі, бо вирізняється особливим смаком.Соломія разом з групою перейшла в наступну кімнату, де всі сіли за один великий стіл, який стояв в центрі, як в українській оселі, і розпочалось перше занняття.

• ·        " Кохані мої ! Даю  Вам 4 складових письменника  - дивацтво, що створює творчий шал, одвага кретина, що дає змогу вихвалятись своєю творчістю іншим, стиліст, що покращує текст, та критик, якого має кожний письменник як внутрішнього. Для написання бестселеру потрібно дві перших складових." Павел говорив впевнено, немов проповідник, який дає настанови своїм прихожанам в церкві.

•            "Як може писати письменник? З акцентом на героя ( сильний образ героя),  з акцентом на події, із акцентом  на проблему (недобре при тому впадати в моралізаторський тон), з акцентом на атмосферу (тут важливо не переборщити з надміром прислівників та прикметників)." Соломія роздумувала, як він гарно все розклав по поличкам, так влучно інтегрував всі типи написання романів. " Добре, що я тут, так ніби,  споживаю чудодійний елікісір до пізнання написання роману", - втішалась вона.
•            " 8 принципів, які має дотримутись письменник протягом написання повісті – це не нудити читача, конфлікт в кожній сцені, де подія призупинилась, вирізувати мудрість, в кожній сцені дати щось для сміху, в кожній сцені дати щось гострого, або того, що здивує, починати сцену вибухом, і намагатись, щоб напруження зростало – найкраще помістити читача в епіцентр  подій, роз’яснення давати в описах, триматись плану." Соломія зачаровувалась професором: "Боже!Як можна так влучно все помічати, так ніби отримувати спеціальний ключ-код до розпізнавання секрету написання повісті" ?Зараз для неї просто відкривалась, своєрідна "країна чудес романіста".

•          "Найкраще писати щодня, по 28 днях виробиться звичка. Не пишемо, мої кохані, книгу, яку би хотіли написати, тільки таку, яку в стані написати!" "Досить суттєве зауваження!"  - тихо промовила сусідка Соломії, всміхаючись до професора.

•          " А тепер перерва і будемо читати тексти 2 людей на сьогодні."    Соломія, як тобі сподобалось? Чи все розумієш польською?

•         "Так  - все дуже просто і точно сказано, і разом з тим так магічно і надихаюче, що просто хочеться писати одразу! Я вражена, - відповіла Соломія вголос, а подумки додала  -  і чому я раніше не потрапляла в такі місця?

   Більшістю учасників курсу були дівчата, віком 25-27 років. Та було ще  два юнака того ж віку.  Всі були натхненні та заінтриговані першою зустріччю, після отриманого теоретичного матеріалу від Павла. Їх очі палали від задоволення, яке разом із натхненням витало в цій кімнаті, муза вже була тут присутня...