Знайти себе: 6 думок про тишу від норвезького дослідника

 

«Вдома завжди проїжджають повз вас якісь автівки, дзвонить, сигналить чи вібрує телефон, хтось поруч розмовляє, шепоче або кричить. Там скільки різного галасу, що ми ледь зауважуємо його весь. Тут же було зовсім інакше. Сама природа промовляла до мене під маскою тиші. І що тихішим я ставав, то більше чув». Так описує свої враження від прогулянки Антарктикою норвезький дослідник Ерлінґ Каґґе. Він — підкорювач «трьох полюсів»: Північного, Південного та Евересту. В цих подорожах і зрозумів, наскільки важливим у житті кожної людини є усамітнення.

Декілька років тому Ерлінґ Каґґе написав книгу «Тиша в епоху галасу», де зібрав роздуми та спостереження про вміння людей залишатися наодинці з собою та відчувати тишу. Український переклад видання опублікував «Клуб Сімейного Дозвілля».

K.Fund Media публікує кілька думок автора.

---

Тиша – всередині кожного з нас. Вона є там постійно, навіть коли навкруги галас, пише Ерлінґ Каґґе. Одного разу він запитав у відомого футболіста, чи не відволікає його гул трибун під час вирішальних моментів у грі. У відповідь почув таке: коли він забиває гол, то не чує жодного звуку. Протягом перших кількох секунд, коли всі навкруги кричать, аплодують і радіють, футболіст перебуває у повній тиші.

Гаджети на дають побути наодинці зі своїми думками. Shutterstock

Ми живемо в епоху галасу, а тиша майже вимерла. «Усі проблеми людства виростають з нездатності людини посидіти самій у кімнаті», – цитує письменник філософа Блеза Паскаля.

Погоджується і додає: бажання людини замінювати тишу серіалами, книжками та телефонами – це наслідок тих потреб, з яким ми народжуємось. Але за останнє століття можливостей для відволікання значно побільшало, і це стає тенденцією.

Складно цінувати тишу, але сьогодні це необхідність. Каґґе пояснює, що небажання людей залишатися наодинці зі своїми думками викликає звикання. Найактуальніша зараз проблема — «дофамінова петля». Дофамін не надає відчуття завершеності, навіть якщо ви досягли того, чого прагнули. Тому люди постійно перевіряють соцмережі – в спробі досягти задоволення.

Знайти тишу можливо в спеціальних місцях, але чи потрібно? На півострові Ютландія в Данії побудували звуконепроникну залу тиші з подвійними дверима. Там збираються десятки людей, щоб протягом години просто помовчати. Індустрія таких центрів постійно зростає, запевняє автор, і вони мають сенс. Але часом буває надто стомливо добратися туди – автівкою чи літаком. «Найкращі речі в житті значно доступніші, – пише Каґґе. – Тишу, яку я маю на увазі, можна знайти в будь-якому місці, якщо тільки приділити цьому увагу».

Цінність тиші неможливо виміряти. Shutterstock

Тиша – шлях до власних думок. Вона має таку цінність, яку не можна зважити та виміряти. Утім, вона також може бути інструментом.

Письменник наводить як приклад відомого підприємця Ілона Макса, який зізнався йому, що «все життя живе у власній внутрішній тиші, часто відсторонюючись від світу, щоб відкритися своїм думкам». Автор упевнений: приймаючи рішення, бізнесмен дослухається не до різного штибу консультантів, а до спокійного простору всередині себе. Це і тримає його на плаву.

У тиші можна почути значно більше, ніж здається на перший погляд. Автор перформансів Марина Абрамович перетворила тишу на форму мистецтва. В окремих роботах вона просто мовчить. У 2010 році вона просиділа 736 годин у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку, дивлячись просто в очі відвідувачам, але не промовляючи жодного слова.

Протягом перших днів вона чула лише гамір, характерний для такого місця

Через кілька днів вона вже чула автівки, що проїжджали повз будівлю, а пізніше – як вони підстрибують на конкретному місці. Абрамович каже: тиша – це інструмент, який допомагає втекти від навколишнього світу. Вона не завжди дає спокій, але спонукає до роздумів.

У тіші можна почути набагато більше. Shutterstock

Насолоджуватися тишею можна не лише на самоті – головне знайти однодумця

https://kfund-media.com/znajty-sebe-6-dumok-pro-tyshu-vid-norvezkogo-doslidnyka/