Піч зберігає давнє священне значення для господаря

 

В народі житловий простір української хати умовно поділяється по діагоналі на дві частини - жіночу та чоловічу. З лівого боку, де куток із піччю – жіноча половина помешкання, а з правого – чоловіча.
Піч зберігає давнє священне значення для господаря, тому її найчастіше розмальовували чудовими візерунками. Вважалося, що ворожа сила, задивившись на цей розпис, забуває про своє лихе діло. У прадавні віки, коли не було церкви, сім’я молилася біля печі, яка виконувала функцію родинного вівтаря.
Коли родина переселялася до нової оселі, обов’язково брали зі старої печі жарину і вносили її у нову хату, щоб запалити родинне вогнище в цій оселі. Кликали також свого «домовика».
Вважалося, якщо викидати сміття після заходу сонця, хату обсядуть злидні. Тому його краще спалювати або виносити вдень.
Коли в печі випікався хліб, у хаті не можна було підмітати, бо це неповага до хліба. Також не можна лежати на печі, щоб не турбувати її в цей священний час.