Фантастика особистого життя

П’ятниця. Алекс щойно закінчив пари у Варшавській  Політехніці. Попереду три вихідних дня. Солодко-травнева спека заполонила Варшаву. Сонце світило немилосердно. Друзі Алекса  поїхали по домівках, у мандри, тільки б не залишатись у столиці в сонячну погоду.  Алекс залишився один.

 Пів року тому він розійшовся зі своєю дівчиною у Львові, бо прагнув свободи, подорожей,  пізнання  світу. Тому відпустив свою подругу юності Соломію. Він згадував про неї -  її теплі обійми, ніжний оксамитовий голос звучав у нього в голові і досі.

Соломія була схожа до набоківської Анабелі - медового відтінку тіло, тоненькі руки, коротке світло-русяве волосся, довжелезні вії, великі яскраві вуста. Сіро-голубі величезні очі Соломії, мов прохолода озер, в які занурюєшся і не хочеться виринати назовні. Алексу снились  яскраві сни, де він із Соломією на м’якому піску ніжились в несамовитій любовній знемозі і користались всіма благословенними вадами в матерії часу та простору, щоб торкнутись один одного. Рука дівчини, крізь пісок, підкрадалась до Алекса, просувалась до нього, крокуючи вузенькими загорілими пальчиками. Потім її перламутрове коліно відправлялось в ту ж запаморочливу подорож. Часом випадковий горбочок піску, збудований  дітьми, слугував їм прикриттям для швидкоплинного соленого цілунку. Ці недосконалі доторки доводили їхні здорові та недосвідчені тіла до такого ступеня жаги, що навіть прохолода блакиті води, під котрою вони продовжували переслідувати свою ціль, не заспокоювала їх.
  На Україну він не може їхати в жодному разі. Алекс відчував  свободу,  як легке запаморочення.  Він був  вільний робити все, що він хоче. Юнак був переповнений авантюрних ідей щодо пізнання світу, себе. Зачарований  пошуком свого місця у  незвіданому просторі буття. «Поет має бути вільним від всього, принаймні в молодості – лише так він пізнає всі тонкощі життя», був переконаний в цьому наш  герой.

«Поїду на автостанцію, куплю квиток, на найближчий рейс, який буде, і так визначиться напрямок подорожі»,  вирішив Алекс і поїхав на метро на зупинку польського бусу.  Через 20 хвилин він вже був на місці. Найближчий рейс виявився до Вроцлава. Купивши квиток до Вроцлава за пару хвилин він вже був в автобусі, який був ще напівпустий. Попереду було вільне місце, яке він і зайняв. І  почав розмірковувати, що його очікує на найближчі три дня. Його думки  перервав чийсь тихий голос. Юна дівчина з довгим волоссям, солом’яного відтінку,  в блакитних коротеньких шортах стояла перед ним. Вона посміхнуласьі запитала: "чи вільно біля Вас?" Він відповів, що так, хоча і хотів побути один. Білявка була настільки приємна, що з цього моменту вся його увага зосередилась  на ній.

  Дівчина сіла поруч нього, і одразу почала читати книгу на німецькій мові.
Алекс дуже любив жінок і водночас був  замкнутим і сором’язливим студентом хімічного факультету. Його хобі було написання поезії та рисунки, які він часто малював вечорами, коли на нього нападала  самотність. Він любив  мріяти,  занурившись у  світ фантазій.

•  Подорожуєте чи додому? Спиталась  білявка.

• ·  Мене звати Алекс, я родом зі Львова, вчуся у Варшаві,  подорожую

• ·              Мене звати Агата, я родом з Вроцлава, тож їду додому на вихідні. Вчусь теж у Варшаві в Університеті. Ви у Вроцлав вперше їдете?

• ·           Вперше. Чув, що гарне місто. Може щось розповісте про своє місто?

   Хлопець не помітив як автобус почав свій рух.  Він почувався комфортно поруч,  ніби він знає  її давно...  На серці у Алекса скакали сонячні зайчики. Все на світі зупинилось в цій точці.  Алекс насолоджувався цим моментом. Зрештою в 20 років важливими є  – свобода, молодість, приваблива дівчина поруч, яка захоплено дивиться тобі у вічі, та вихідні.

  Агата з насолодою розповідала про Вроцлав. Місто давньої історії.  Туристи зі всього світу приїздили до  Вроцлава. Агата пишалась містом.  Розповідала про скульпторів, архітекторів, художників, які будували Вроцлав з усієї Європи. Вона тішилась, що походить родом з  міста із історією більше 10 століть.

  Алекса захопила  дивовижна реальність середньовічного міста. Агата полонила студента дружелюбністю,  ніжним голосдом, юною вродою польки,  голубими величезними очима, які  щиро і невимушено дивились  у вікно,  на нього, на дорогу, що простяглась перед ними.
  Попереднє життя розчинялось у відчуттях Алекса. Варшавська політехніка залишалась позаду. Алекс  захоплювався дівчиною, її світоглядом,  інтелектом, пізнаннями з історії, архітектури, мистецтва. Він зачаровувався ніжним створінням,  хотів  більше дізнатись про неї.

• ·         Я посплю.  Здавала проекти останні кілька днів. Рада знайомству.  Люди з України дуже  розумні! В університеті в мене є друзі з України.

• ·           Радий знайомству, взаємно! Я теж посплю за компанію, посміхнувся Алекс

    Непомітно для себе його серце наповнювалось приємним відчуттям ванільної усмішки, мов надута кулька, що злітає…

... студенти гуляють нічним містом, де багацько стародівніх готичних костелів, магічної казкової присутності. Агата  в білому довгому напівпрозорому вбранні. Всю ніч вони насолоджуються  казковим містом , схожим на Прагу.

В місті проходить фестиваль, подібний до карнавалу в Бразилії. Жінки, в яскравих сукнях, чоловіки із смолоскипами, гучна музика… Все переміщується в різних картинках, як слайди кіно.
 Алекс  намагається не випускати  руку Агати, яка  швидко рухається у  натовпі, що заполонив площу Ринок.
 Алекс тут вперше. Чемно слідує за своєю "німфою", захоплюючись незвичним видовищем -  напівоголеними жінками на подіумі, які танцюють стегнами. Він боїться загубити свій польський скарб.  Очі його бігають від білявки до жінок і навпаки.

  Раптом Агата спиняється і каже, що змерзла. Хтось штовхає нашого поета, і він ледь не збиває собою Агату. Ненароком його обличчя торкається її вуст, і він не розгублюючись цілує її юні гарячі вуста. Дівчина відповідає йому взаємністю. Він поволі перестає чути звуки музики.  Солодкі гарячі вуста Агати обпалюють Алекса. Немов вперше, поцілунок зігріває нашого героя, мов гаряче вино взимку.
Поета переповнює пристрасне бажання. Він хоче всім своїм єством красуню прямо тут, на площі, перед всіма. Ледь стримуючись, обіймаючи її за плечі та притискаючи її до себе, Алекс шепоче на вушко:

•  Ходімо десь зігріємось, тут  зимно, галасно і незатишно. Що скажеш?         
• Тут за рогом є  кав’ярня Рантка, загадково посміхнулась Агата

   Вони обійнялись за талію і неспішно пішли до кав’ярні. Лунали вибухи фейерверків. Всі наче святкували їх зустріч. Багато молодих людей голосно вигукували фрази, які важко було розібрати. Хлопець був  щасливий, ніби виграв лотерею на мільйон доларів. Він страшенно був голодний, не вживав ні краплі алкоголю, але енергії в нього було, хоч вагони розвантажуй.
   Серце  палало. Ніжність Агати гіпнотизувала його , мов мавка зачаровує душу, і проникає в саме серце, як цілющий елексір. Усвідомлення блаженства, що  в нього зараз все є для невгамовної радості буття тішила його настільки, що витісняло і голод, і жагу  кохання. Закохані дегустували  вечір, блукали вулицями без цілі. Так гуляють люди, переповнені пристрастю свіжості відчуттів.

•    Яка  Україна, розкажи мені? Чим вона від Польщі відрізняється?

•  Агато! Україна проста, романтична, наївна і беззахисна.  Як жінка знаєш, в хорошому сенсі. Україна та Польщі має багато спільного - мелодійність мови, гостинність та смачна кухня, миловидність жінок. Польща в Європейській Унії, а Україна на шляху до неї. В Польщі я відчуваю свободу на повні груди, дихаю нею, неначе вийшов з в’язниці на волю. Польща - це можливість подорожувати по всій Європі. Нічні польські буси допомагають подолати відстань від Жешува до Варшави, Гданська, від Любліна і до Берліна, Відня дешевим тарифом. Повага до людей. Культура на побутовому рівні. Чистота скрізь -  на зупинках, в під’їздах. Рух транспорту по хвилинах, згідно розкладу. Усміхнені обличчя вільних людей на вулицях. Шанобливе ставлення до перехожого.

  В цей момент його перехопив перехожий. Він встромив в руку хлопця флаєр -запрошення на презентацію книги українського прозаїка Тараса Прохасько.  "Презентація буде прямо зараз  в кав’ярні напроти", сказав промоутер.

•        Давай завітаємо на цю зустріч. Ти більше дізнаєшся про Україну.

•      Згідна, ходімо! Дівчина відчувала, як вона поволі зачаровується нестандартним  юнаком з України.

   Вони поспішили до книгарні, бо вже  змерзли. Література їх цікавила обох. В книгарні сходились люди, чути було українську мову звідусіль. Письменник був за столом виступаючого, і за декілька хвилин розпочалась жвава дискусія.

•       Пане Прохасько, скажіть, будь-ласка, а що на вашу думку є поезія, пролунав чийсь голос
•    Поезія – це реалізація несказанного. Простір між словами. Те, що не бачать інші люди. Те, що бачить тільки поет і читач в даний момент. Те, що є між твердю, між двома постатями. Це відчуття, які є поміж словами, рядками. Поезія як музика буває прагматична, функціональна, нікому незрозуміла, або яка відповідає ритмізації життя."Своєрідний погляд на поезію, ніколи так не думав, але щось в цьому є", подумав Алекс. Він останнім часом працював над своєю поезією, і яка на його думку йому не зовсім вдавалась ще.
•  Чи створюєте ви сюжет спочатку, а потім пишете, чи все починається із якоїсь ситуації, а потім впродовж книги вибудовується сам сюжет,  із залу пролунало.
•    Так життя є непередбачуваним, тому я не створює наперед сюжетів. Власне, як ви кажете, починаю з якоїсь ситуації, чи навіть теми. Потім герої починають робити якісь вчинки. Для того треба їх добре знати авторові -  що вони хочуть, що вони люблять, і що вони собі забороняють.

• Творити самим свої історії, замислилась Агата. А що ти собі забороняєш, Алексе, прошепотіла вона йому на вушко.

• Краще тобі того не знати. Я навіть сам туди не хочу зазирати,  у надра своєї темної душі .Напевно, близькість – це і є моє табу. Воно і манить, і страшить водночас, подумав Алекс, але промовчав.

•      А які теми для Вас цікаві пане Прохасько, -  продовжував запитувати активний чоловік з першого ряду
•   Ідея, як сюжет. Має свою історію життя. Деякі ідеї миттєві, хвилинні, на один-два дні.  Деяка ідеї десятки років живуть. Життєвий цикл ідеї - це своєрідна реальність  чогось нематеріального. Подорож ідеї. На прикладі генетики, де гарно поєднується матеріалізм та ідеалізм. ДНК – це своєрідний магічний носій, на якому щось записано. Тобто хромосоми мають вже текст, якою буде вологість шкіри в людини, які чинники будуть подразнювати людину. Цей текст хромосоми є базовим і визначальним на все подальше життя. Там все записано.

• Або інший приклад вірус! Він є неначе код, якого в природі не існує. Це як печатка. Вона робить штамп самого себе, десь у людини в матеріалі клітини, записує себе. І як матеріальної частини віруса не існує, є лише його інформаційна частина. Потім цей вірус вирішує, наприклад, що "йому пора іти в похід", і він починає з наших клітин транспортувати матеріал для побудови вірусних клітин. І так вірус починає жити в тілі. Тобто все починається з ідеї, тексту як такого, інформації, коду своєрідного. Мене цікавить весь цей сплав, де точка перетину фізичного і матеріального. Ідея, думка, образ  -   це невід'ємна частина один одного. Самопочуття людини залежить від того, що думаємо, бачимо, відчуваємо.

   Агата мало що зрозуміла зі сказаного, хоча і перекладач був. Вона не перейнялась тонкою філософією українського прозаїка. Алекс  її цікавив значно більше.
  Зате Алексу здається тут подобалось все - і рідна мова, і письменник. Він ніби потрапив в  рідний світ. Вже здавалось, що Агата для нього мало що значила, хоча це було хибне враження. Алекс просто був творчим хлопцем, який часто переключався на різні теми, зараз на літературу.

• Куди  підемо, моя дівчинка?  Як завершимо цей казковий вечір?
• Зараз проходить нічний фестиваль реклами. Хочеш  всю ніч провести в кінотеатрі?
•   Хм.. ніколи такого не робив. В якості експерименту давай, чому б ні?  відповів Алекс. Йому було байдуже куди іти з Агатою, бо він  закохався.

  І вони поїхали в "нову точку нічного квестуру" – рекламний кінофестиваль рекламожерів!

   Були страшенно стомлені, виснажені через пів години доїхали на автобусі до кінотеатру, який знаходився на околиці міста. Це був величезний новий  3 поверховий торговий центр. Щасливі, що добрались  і можна присісти. По дорозі купили щось із Мак Дональдса із собою і тепер жадібно нарешті вечеряли перед початком кінофестивалю.

     Алекс роздумував над тим, що говорив Прохасько в книгарні. Над  поєднанням матеріального та ідейного у житті, як воно переплітається, як ним управляти, де  межа ідеї, яка переходить в  матеріальне втілення.

•   Агато, як ти гадаєш, що першочергове -  відчуття-почуття чи думка-осмислення? Відчуття породжують думки, чи думки породжують відчуття?

•       Гарне питання, Алексе! Моє хобі наративна психологія. Є поняття  конструювання нових реальностей. Анекдот на цю ту тему розповім: “ сидять три арбітра за пивом. Один каже, що є м’ячі та удари, і я називаю їх так, якими вони є. Інший каже, що є м’ячі і є удари, і я називаю їх так, як бачу. А третій каже, що є м’ячі і є удари, і вони – ніщо, доки я їх не назву. Тобто анекдот про те, що реальності створюються через мову.

•  Про що це, Агато?

•     До прикладу, я пишу  автобіографію з акцентом на невдачі  в стосунках з хлопцями, або про фобії публічних виступів, і по мірі того, як я  «переписуватиму»  автобіографію, через переосмислення, що є джерелом  втечі від близьких стосунків з хлопцями, від публічності в мене  змінюватиметься сприйняття себе. Зрештою  автобіографія буде теж змінюватись. Я  писатиму  нову історію життя, яка допоможе мені сконструювати нову реальність самосприйняття. Таким чином історії, їх написання, можуть змінювати життя. Розумієш, Алекс?

•         Цікаво! Чи можливо написати книгу, де буде розгортатись  реальність, яку би я пережив в майбутньому? Фантастика особистого життя.

…раптом Алекс відчув якийсь поштовх. Хтось його штурхав у плече…

•          Прошу пана, Вроцлав! Кінцева зупинка, прошу звільнити автобус.